ІРС - Інститут релігійної свободи, м.Київ

Олександр Заєць: "Залишається актуальним питання проведення в Україні єдиної недискримінаційної політики в сфері релігії" PDF Друк E-mail
28.07.2010 18:47
Олександр ЗАЄЦЬ – голова правління «Інституту релігійної свободи», м.Київ
 
 
 
Коментар до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»: релігійний аспект

1 липня 2010 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», який 15 липня підписав Президент України В.Янукович.

Згідно з преамбулою зазначеного Закону, ним „визначаються засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони, в економічній, соціальній та гуманітарній сферах, в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки, а також засади зовнішньої політики України”.

У статті 1 Закону наголошується, що „засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах”. У статті 2 зазначено, що „засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні права і свобод людини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, ...зміцненні демократичних засад суспільного і державного життя, забезпеченні верховенства права...”. Серед принципів, на яких має ґрунтуватися внутрішня і зовнішня політика, зокрема зазначено:
  • верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи;
  • відкритість та прозорість процесів підготовки і прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
  • повага до прав людини та її основоположних свобод.

Релігійний аспект


В Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» є низка положень, які мають відношення до релігійних прав і свобод.

Так, відповідно до статті 10 цього Закону основними засадами внутрішньої політики в гуманітарній сфері, що стосуються свободи совісті та віросповідання визначені:
  • відновлення повноцінного діалогу між представниками різних соціальних та етнічних груп, культур та релігійних конфесій;
  • забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання.
Слід зауважити, що законодавчі положення про “відновлення повноцінного діалогу між представниками …релігійних конфесій” викликають певне здивування з огляду на те, що в Україні вже багато років активно розвивається міжконфесійний діалог у різних форматах. Зокрема, це стосується Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, Наради представників християнських Церков України, Українського Біблійного товариства, Ради Євангельських Протестантських Церков України та інших міжцерковних організацій, діяльність яких відома широкій громадськості в країні та далеко за її межами.

Відносно аспекту “гарантування свободи совісті та віросповідання”, то наразі залишається актуальним питання проведення в Україні єдиної недискримінаційної політики в сфері релігії та по відношенню до різних Церков, як це визначено чинним законодавством. Метою цього є усунення регіональних відмінностей у політиці в сфері свободи віросповідання. Варто пам’ятати, що Конституція України гарантує усім громадянам рівні права, в тому числі й у можливостях вільного сповідання своїх релігійних поглядів. Тому реалізація єдиної національної політики у сфері забезпечення права на свободу віросповідання є одним із найважливіших обов’язків держави у цій сфері.

Разом з цим, важливим є питання можливого внесення змін до законодавства про свободу совісті та релігійні організації в контексті плану законопроектних робіт на 2010 рік. На думку Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, внесення відповідних змін має відбуватися в наступному порядку: спочатку ухвалення закону про Концепцію державно-конфесійних відносин, а вже потім – доопрацювання змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». На переконання представників конфесій, важливими передумовами цього процесу має бути усталений діалог між Церквами та владою, а також широка підтримка цих ініціатив у Верховній Раді України.

У статті 10 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» ще однією засадою визначено „створення умов для консолідації суспільства на основі національної системи духовних цінностей, у центрі якої людина, її розвиток, її права і свободи, максимальне забезпечення її потреб”.

У зв'язку з цим з’являється надія на те, що з ухваленням цього Закону така система цінностей буде сформована відповідними органами державної влади, що дозволить в майбутньому уникати таких прикрих речей, як пасивна підтримка представниками української влади бездуховних ініціатив на рівні міжнародних організацій (як приклад, результати квітневої сесії ПАРЄ у цьому році щодо „однополих партнерств” тощо).

Крім того, пунктом 2 статті 11 цього Закону до основних засад в сфері зовнішньої політики віднесено „створення сприятливих зовнішньополітичних умов для розвитку української нації, її економічного потенціалу, історичної свідомості, національної гідності українців, а також етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності громадян України усіх національностей”. Прикінцеве формулювання є дещо зміненим варіантом статті 11 Конституції України.

Також відповідно до статті 5 зазначеного Закону серед основних засад внутрішньої політики у сфері формування інститутів громадянського суспільства є:
  • посилення впливу об'єднань громадян на прийняття суспільно важливих рішень;
  • проведення регулярних консультацій з громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави.

В контексті цих засад Закону хочеться сподіватись на те, що в майбутньому відповідні державні органи влади будуть більш активно і дієво проводити консультації з громадськістю в цілому і з Церквами і релігійними організаціями зокрема задля вироблення рішень з важливих питань розвитку суспільства. Такі негативні приклади, як ігнорування представниками влади позиції громадськості щодо законодавчих ініціатив стосовно мирних зібрань, недосконалості законодавства про реєстрацію юридичних осіб та інші, мають відійти у минуле.
 
 
Інститут релігійної свободи, м.Київ 
 
 

Підтримайте правозахисну діяльність Інституту релігійної свободи:

УкраїнськаРусский

  cлідкувати за новинами   приєднатися!
RSS-новини .Е-mail розсилка: укр. рус.

Доповідь ІРС

Доповідь "Свобода віросповідання під прицілом"

Російський терор на окупованих територіях Східної України.

Блог Максима Васіна

Як перереєструвати неприбуткову організацію?

Які саме вимоги Податкового кодексу та інших законів необхідно вказати у статуті неприбуткової організації

Що означає рішення Конституційного Суду про мирні зібрання?

Чи існують якісь обмеження щодо строку сповіщення про мирний захід, зокрема релігійний.

Контакти

Поштова адреса:
01001, м. Київ-1, а/с 471–В
"Інститут релігійної свободи"
Надіслати листа до ІРС