Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звернулася до віруючих і всіх людей доброї волі з нагоди 80-х роковин Волинської трагедії. Українські релігійні діячі  закликали засвоїти цей трагічний досвід та через взаємне прощення торувати шлях до подальшого взаємопорозуміння та примирення українського і польського народів.

Публікуємо повний текст звернення ВРЦіРО:

Звернення 

Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 

до віруючих і всіх людей доброї волі

з нагоди 80-х роковин Волинської трагедії періоду Другої світової війни

Дорогі Брати і Сестри!

У 80-ті роковини Волинської трагедії, ми, члени Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій схиляємо голову перед пам'яттю вбитих, замордованих і скалічених жертв тих жахливих подій.

Ми вже не перше десятиліття йдемо шляхом спокути, прощення й українсько-польського примирення, шляхом, який вимагає самопожертви, глибинної праці душ і сердець.

Сьогодні, коли снаряди й ракети вбивають українських дітей, коли кремлівський маніяк загрожує нашим народам ядерним попелом, а його огидні пропагандисти закликають до походу на Варшаву, від порозуміння наших народів, їхньої рішучості й відповідальності залежить не тільки наше майбутнє, але й мир і спокій цілої Європи. Українці завжди пам'ятатимуть ту руку допомоги, яку простягнули нам брати-поляки у найдраматичніший період української історії. Давнє гасло польських повстанців “W imię Boga za Naszą i Waszą Wolność” набуло особливого значення в добу російсько-української війни. Українці б'ються “за нашу і вашу свободу”, проти вселенського зла, диктатури і рабства, за цінності вільного світу, за саме життя нинішнього і прийдешніх поколінь.

Заради збереження та примноження спільних надбань, заради подолання новітніх викликів і загроз, ми, нащадки тих, хто пережив страшне лихоліття, маємо піднести до Господа наші гарячі молитви.

Просімо у Господа, щоби гріхи минулого не перейшли в майбутнє, щоб взаємне прощення, взаємоповага, мир і порозуміння які нині стали основою відносин українського і польського народів, ніколи і нічим не були затьмарені.

Ми не можемо змінити трагічних сторінок історії, але й не маємо права ані забути, ані виправдати їх. Натомість ми зобов’язані змінити себе – знайти у собі мужність сприйняти цю гірку правду, засвоїти цей трагічний досвід та через взаємне прощення торувати шлях до подальшого взаємопорозуміння, примирення і єднання.

Ще раз згадаймо заклик Римського папи Івана Павла II до українського і польського народів: “Настав час звільнитися від болісного минулого! Нехай прощення – дароване й отримане – розіллється немов цілющий бальзам у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті усі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності”.

Нехай Божа милість веде нас шляхом загоєння і зцілення ран минулого, до братерської співпраці українського і польського народів!

Київ, 7 липня 2023