Ми, члени Наради Християнських Церков України уважно слідкуємо за наново розгорнутою справою потреби взаємного і належного християнського вшанування жертв українсько-польського збройного конфлікту часів Другої світової війни та вітаємо нещодавню заяву керівництва Українського Інституту національної пам’яті про ініціативні кроки з організації пошукових та ексгумаційних робіт стосовно польських поховань на теренах Рівненської області. Висловлені наміри відповідають змісту і духові найширших громадських настроїв в Україні, базованих на християнських засадах й основам національної політики в цій сфері.
Не раз було доведено, що Україна, жертва багатьох історичних злочинів і кривд, глибоко поділяє біль пам’яті інших народів і послідовно виявляє першість у загоєнні таких ран. Справа належного вшанування пам’яті загиблих стоїть поза будь-якими дискусіями, бо відповідає нашій національній і духовній традиції.
Ми закликаємо нашу державну владу підтримати добрі наміри Українського інституту національної пам’яті і знайти можливість організації такої кваліфікованої роботи, незважаючи на всі труднощі воєнного часу. Попри криваву війну Російської Федерації, а, можливо, саме всупереч їй, українці здатні гідно відповісти на прохання наших польських друзів саме в такий час.
Допомагаймо і прощаймо один одному – цей фундаментальний принцип залишається непорушним заповітом великих духовних лідерів українців і поляків. У дусі цього заповіту ми закликаємо наших польських побратимів виявити повну взаємність у належному вшануванні місць пам’яті українців на території Польщі і відновленні тих меморіальних знаків, що зазнали пошкоджень.
Звертаємося з проханням не допустити жодних політичних змагань в цій сфері. Ультиматуми, непоступливість і нерозсудливість працюватимуть лише на користь злу, націленому проти обох наших народів. Діймо, щоб врятувати один одного.
Зробімо спільними зусиллями усе можливе та залежне від кожного з нас, щоб жертви цього кривавого, нелюдського, антихристиянського протиборства 80-літньої давності переконливо промовили до нас «ніколи знову», а ми, тепер сущі сприйняли цей наказ у своїй совісті як фундаментальний імператив до дії, попередньо очистивши свою совість щирим християнським актом прощення з проханням: «пробачте нам – і ми прощаємо». Амінь!
4 жовтня 2024 року
* * *
Oświadczenie Rady Kościołów Chrześcijańskich Ukrainy w sprawie poparcia stanowiska Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej dotyczącego poszukiwań i prac ekshumacyjnych polskich pochówków
My, członkowie Rady Kościołów Chrześcijańskich Ukrainy, uważnie śledzimy za kwestią potrzeby wzajemnego i właściwego chrześcijańskiego upamiętnienia ofiar ukraińsko-polskiego konfliktu zbrojnego z okresu II wojny światowej i z satysfakcją przyjęliśmy niedawne oświadczenie kierownictwa Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej w sprawie inicjatywy zorganizowania prac poszukiwawczych i ekshumacyjnych polskich pochówków w obwodzie rówieńskim. Przedstawione zamiary są zgodne z treścią i duchem ogólnie panujących nastrojów społecznych w Ukrainie, opartych na chrześcijańskich zasadach oraz założeniach polityki narodowościowej państwa w tym zakresie.
Ukraina wielokrotnie dowodziła, iż, mimo że sama była ofiarą wielu historycznych zbrodni i niesprawiedliwości, ze zrozumieniem podziela ból pamięci innych narodów i konsekwentnie wyrażała gotowość w leczeniu wszelkich ran. Kwestia właściwego upamiętnienia ofiar jest poza wszelką dyskusją, ponieważ jest to zgodne z naszą narodową i duchową tradycją.
Wzywamy nasze władze państwowe do wsparcia szlachetnych intencji Ukraińskiego Instytutu Pamięci Narodowej i znalezienia sposobu na zorganizowanie odpowiednich działań fachowych, nie zważając na niedogodności związane ze stanem wojennym. Pomimo krwawej wojny prowadzonej przez Federację Rosyjską, a może nawet wbrew niej, Ukraińcy zdatne są z godnością odpowiedzieć na prośbę swoich polskich przyjaciół nie zważając na niezwykle trudne okoliczności.
Wzajemna pomoc i przebaczenie to pryncypialne zasady, które są nienaruszalnym testamentem pozostawionym przez wielkich duchowych przywódców Ukraińców i Polaków. W duchu tego testamentu wzywamy naszych polskich braci do okazania wzajemności w należytym upamiętnianiu ukraińskich miejsc pamięci w Polsce i odbudowie tych, które zostały uszkodzone.
Prosimy o niedopuszczenie do jakiejkolwiek rywalizacji politycznej w tej dziedzinie. Ultymatywne podejście, bezkompromisowość i lekkomyślność będą służyć złu wymierzonemu w oba nasze narody. Działajmy tak, aby ratować siebie nawzajem.
Zróbmy wszystko, co możliwe i zależne od każdego z nas, aby ofiary krwawej, nieludzkiej, antychrześcijańskiej konfrontacji sprzed 80 lat przekonująco przemówiły do nas „nigdy więcej”, a my, obecnie żyjący, odbierzmy ten nakaz w naszym sumieniu jako fundamentalny imperatyw działania. Oczyśćmy uprzednio nasze sumienie szczerym chrześcijańskim aktem przebaczenia z prośbą: „przebaczcie nam, jak i my przebaczamy”. Amen!
4 października 2024 r.